Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Справа № 922/903/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивача, відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуХарківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 р.у справі № 922/903/15 господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської радидо проТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Агро" повернення майна та стягнення 420 341,89 грн.

В С Т А Н О В И В:

Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Агро", в якій просила повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,0880 га, розташовану по пр. П'ятдесятиріччя СРСР, 30 у м. Харкові та стягнути доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 420 341,89 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач використовує спірну земельну ділянку без достатніх правових підстав (без правовстановлюючих документів), що є підставою для повернення такої земельної ділянки та стягнення доходів, отриманих від безпідставно набутого майна.

Позов Харківської міської ради обґрунтований приписами ст.ст. 1212-1215 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.03.15 р. у даній справі (суддя Макаренко О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Черленяк М.І., суддів Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 р. в частині залишення без змін рішення господарського суду Харківської області від 11.03.15 р. скасувати, а позовні вимоги в частині стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на неповне та неналежне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків судів цим обставинам, а також на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття судами невірних рішень.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.06.2015 р. касаційну скаргу у справі №922/903/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.07.2015 р.

Сторони про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте, не скористались правом присутності своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції 08.07.2015 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Агро" є власником нежитлової будівлі літ. "А-3" площею 1055,7 кв.м по пр. П'ятдесятиріччя СРСР, 30 у м. Харкові на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2004 р. № 2503, що підтверджується Інформацією з реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.12.2014 р. № 30829934, листом КП "Харківське міське БТІ" від 25.11.2014 р. № 8895 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.10.2004 № 5053428.

Рішенням 17 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.12.2007 р. № 291/07 (п. 40) Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер Агро" надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 0,0880 га по пр. П'ятдесятиріччя, СРСР, 30 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради було проведено обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя, СРСР, 30, за результатами якої складено акт обстеження від 21.11.2014 р.

З даного акту обстеження вбачається, що земельна ділянка частково огороджена парканом та використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-3" (адміністративні приміщення) та КПП.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Основ'янської ОДПІ м. Харкова від 24.11.2014 р. №7173/9/20-3815-03-16 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Агро" сплачено земельний податок за використання земельної ділянки за адресою: м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя СРСР, 30 в сумі 49 615,80 грн. за 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік та 2014 рік і станом на 01.11.2014 р. податковий борг по земельному податку відсутній.

Звертаючись з позовними вимогами Харківська міська рада просила суд зобов'язати відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,0880 га, яка розташована по пр. П'ятдесятиріччя СРСР, 30 у м. Харкові та стягнути доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 420 341,89 грн., розраховані, виходячи з розміру орендної плати за землю, зменшеного на розмір зроблених відповідачем платежів за використання землі у вигляді земельного податку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Приписами ч. 4 ст. 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 181 Цивільного Кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частини).

Відповідно до чинного земельного законодавства використання землі здійснюється або на праві власності, або на праві користування земельною ділянкою.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З огляду на матеріали та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, після набуття відповідачем у 2004 році права власності на нежитлову будівлю літ. "А-3" площею 1055,7 кв.м по пр. П'ятдесятиріччя СРСР, 30 у м. Харкові до відповідача перейшло і право користування спірною земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю, на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

А тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Агро" має законодавчо визначене право на земельну ділянку, на якій розташована його будівля.

Стосовно доводів Харківської міської ради, що дана земельна ділянка використовується відповідачем безпідставно, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наступного.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

У відповідності до ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Статтею 1214 Цивільного кодексу України передбачено визначення реального розміру неодержаного прибутку.

Однак, для застосування вищезазначених норм Цивільного Кодексу України має бути доведено факт протиправності дій відповідача.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, Харківською міською радою не було доведено наявності вищевказаних елементів цивільного правопорушення в діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Агро", а тому застосування ст. 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, є протиправним.

Стосовно вимоги Харківської міської ради про стягнення доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 420 341,89 грн. суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що договір оренди земельної ділянки між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Агро" укладено не було.

Також, суди попередніх інстанцій зазначили, що Харківська міська рада діє в інтересах територіальної громади міста, а тому повинна вчиняти дії щодо усунення порушень, зокрема, з підстав недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, що знаходиться в комунальній власності.

Позивачем, в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів на підтвердження того, що Департаментом земельних відносин вчинялись заходи, направлені на оформлення права користування земельною ділянкою із власником нежитлової будівлі (відповідачем) на виконання рішення 17 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.12.2007 р. №291/07 (п. 40), як і не надано доказів ухилення відповідача від пропозиції укласти договір оренди земельної ділянки.

Так, з метою укладення договору оренди земельної ділянки відповідач розробив Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак, договір оренди земельної ділянки з позивачем не було укладено.

Крім того, суди попередніх інстанцій зауважили, що розрахунок позивача про отримані відповідачем доходи оснований на припущеннях та є недоведеним.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового Кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину), податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, їх частини, з урахуванням прибудинкової території, сплачуються на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Як вже зазначалося, згідно листа Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 24.11.2014 р. №7173/9/20-38-15-03-16 відповідач перебуває на обліку в Основ'янській ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області як платник земельного податку за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя СРСР, 30, площею 1055,7 кв.м. відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.09.2004 р.

У даному листі також зазначено про те, що станом на 01.11.2014 р. податковий борг по земельному податку (код платежу 13050100) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Агро" відсутній.

Отже, відповідач жодним чином не ухилявся від сплати коштів, фактично отриманих від використання земельної ділянки, та сплачував земельний податок.

За таких обставин, у відповідача відсутні жодні зобов'язання, які виникають внаслідок безпідставно набутого майна.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові в заявленій частині.

Стосовно доводів, які викладені Харківською міською радою в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого та апеляційного господарського суду, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є таким, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 р. у справі № 922/903/15 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова